Чим безнадійніша мета, тим глибші емоції.

Не все, що тобі потрапило на язик, можна на люди висловлювати.

Добре бачу у всьому, але не в кожному. (с)

Урок номер два. Заспокойся. Перестаньте трястись і нервувати. Все, що з нами відбувається, відбувається саме тоді, коли потрібно.

Нікому і ніколи не зазнати чужого болю, кожному суджено свій.

— Не нервуйте. Краще випийте вина, це заспокоює!
- Мене - ні! Мене – навпаки!
— Ну, що ж вам заспокоює нерви?
- Волосся.
— Ви що, рвете на собі волосся?
— Не на собі... Роблю іншим зачіски. Ефект той самий.

— А що ти робиш заради кохання?
- Я страждаю.

— Мені здається, для нашого віку ми маємо надто великий досвід відчаю. Давай забудемо про нього.
— І надто великий досвід забуття.

Смерть була скрізь. Зулейха це зрозуміла ще в дитинстві. І трепетно-м'які, вкриті найніжнішим сонячно-жовтим пухом курчата, і кучеряві, ягнята, що пахнуть сіном і теплим молоком, і перші весняні метелики, і рум'яні, налиті важким цукровим соком яблука – всі несли в собі зачаток майбутнього.

Перевага великого міста: відійдеш на два кроки і потрапляєш на самоту. (Чим хороші великі міста, то це тим, що варто відійти на кілька метрів, і ти вже на самоті.)