Я живу для того, щоб твоє говенне життя набуло на моєму тлі хоч якогось сенсу.

Якщо не зупинятись, обов'язково чогось досягнеш.

Воістину смішно, скільки часу людина може витратити, турбуючись у тому, що немає значення, що не змінити.

— Я жахлива через те, що я хочу бути з коханим чоловіком?
— О ні, ні, ні... Не більше, ніж я через те, що хочу залишитися.

Жаль після смерті? Минуле після смерті? Невже ніколи не вирватися з комори власної особи?

Джессі завжди, скільки вона  себе пам'ятала, чула голоси у голові. Вона  ні крапельки не сумнівалася, що таке буває у всіх, просто не всі про це говорять - так само, як не говорять про походи в сортир. Загалом, вона  чула голоси, з якими їй було затишно, як у улюблених домашніх тапках, і добре, як у компанії близьких друзів.

Поховати любов у душі — все одно, що стримувати гнів. Вона  просто пожирає тебе зсередини, доводячи до божевілля.

Життя сповнене тяжкості, Містер Скорсбі, але ми все одно дорожимо нею.

Життя - це дорога від народження до смерті і що дорогу цю потрібно пройти правильно, бо дійти дійдеш, нікуди не дінешся, тільки потім не обессудь.

У темряві все завжди здається цікавішим.