Мені не завжди хочеться знати, куди я прямую.

- Ви мене не любите.
— Як це – не люблю? Я вам не бажаю жодного зла. Навіть навпаки. Хочете? Цей палац буде вашим. Напишіть вашому батькові, покличте його в гості, якщо це принесе вам задоволення. А мені все одно. Ви вже не покараєте, якщо я вас чимось образив. Я ж дроворуб. Дроворубом народився, дроворубом і помру! Та ви не плачте! Чого ж тут плакати?

Колись я навіть соромився свого зростання, але потім подумав:«До біса все це, я ж Гаррі Поттер».

Як страшно життя цієї кайдани
Нам на самоті тягти.
Ділити веселощі всі готові –
Ніхто не хоче сум ділити.

Прагнення досконалості іноді може показати, наскільки ми недосконалі.

Як же вимагати від інших те, чого я не можу зробити сам?

Часом чоловік і дружина — чужі люди.

Як і більшість грішників, вона  вирішила відкласти каяття до завтра.

Час все лікує, зрозуміло, але так повільно, чорт, надто повільно!

Вона намалювала твій портрет, а ти навіть не прийшов подивитися! У тебе є дочка, яка щиро вірить, що ти не любиш її! Коли вона  щось каже, ти її не слухаєш! Невже вона  не може стати для тебе найважливішою на один вечір?!