Коли я почав любити себе, я зрозумів, що туга та страждання — це лише попереджувальні сигнали про те, що я живу проти власної істинності. Сьогодні я знаю, що це називається«Справжність». Коли я почав любити себе, я зрозумів, як сильно можна образити когось, якщо нав'язувати йому виконання його власних бажань, коли час ще не настав, і людина ще не готова, і ця людина — я сам. Сьогодні я називаю це« Визнання». Коли я почав любити себе, я перестав прагнути іншого життя, і раптом побачив, що все, що оточує мене, запрошує мене рости. Сьогодні я називаю це« Зрілість». Коли я почав любити себе, я зрозумів, що за будь-яких обставин я перебуваю в правильному місці в правильний час, і все відбувається виключно в потрібний момент, тому я можу бути спокійним. Тепер я називаю це« Упевненість у собі». Коли я почав любити себе, я перестав красти свій власний час та проектувати грандіозні проекти на майбутнє. Сьогодні я роблю тільки те, що приносить мені радість і щастя, те, що я люблю робити і що приводить моє серце до радісного настрою. Я роблю це своїм власним способом та у своєму власному ритмі. Сьогодні я називаю це« Простота». Коли я почав любити себе, я звільнився від усього, що шкодить моєму здоров'ю — їжі, людей, речей, ситуацій. Всього, що тягнуло мене вниз і відводило геть від себе. Спочатку я назвав це позицією здорового егоїзму. Сьогодні я називаю це« Любов до самого себе». Коли я почав любити себе, я припинив намагатися завжди мати рацію, і з того часу я помиляюся менше. Тепер я дізнався, що це« скромність». Коли я почав любити себе, я перестав жити минулим і турбуватися про майбутнє. Сьогодні я живу лише справжнім моментом, у якому все відбувається. Тепер я живу кожен день, день за днем, і називаю це«Здійснення». Коли я почав любити себе, я усвідомив, що мій розум може засмучувати мене, і що від цього можна захворіти. Але коли я об'єднав його з серцем, мій розум став моїм цінним союзником. Сьогодні я закликаю цей взаємозв'язок« Мудрість серця». Нам більше не потрібно боятися суперечок, конфронтацій чи різного роду проблем із собою чи з іншими. Навіть зірки стикаються, і з їхніх зіткнень народжуються нові світи. Сьогодні я знаю:«Це – Життя».

- Все скінчено.
— А що щось було?
- Ні. Але могло бути. У світі, де зі мною трапляється щось добре.
- Так. Це не той світ, у якому ми живемо.

Але ось у більшості випадків чому люди одружуються? Візьмемо жінку. Соромно залишатися в дівчатах, особливо коли подруги вже виходили заміж. Тяжко бути зайвим ротом у сім'ї. Бажання бути господинею, головною у домі, дамою, самостійною... До того ж потреба, прямо фізична потреба материнства, і щоб почати вити своє гніздо. А у чоловіка інші мотиви. По-перше, втома від холостого життя, від безладу в кімнатах, від трактирних обідів, від бруду, недопалків, розірваної та розрізненої білизни, від боргів, від безцеремонних товаришів, та інше. По-друге, відчуваєш, що сім'єю житивигідніше, здоровіше та економніше. По-третє, думаєш: ось підуть дітлахи, — я помру, а частина мене все-таки залишиться на світі... щось на кшталт ілюзії безсмертя. По-четверте, спокуса невинності, як у моєму випадку. Крім того, бувають іноді й думки про посаг. А де ж кохання? Любов безкорислива, самовіддана, не чекає нагороди? Та, про яку сказано –«сильна, як смерть»? Розумієш, таке кохання, для якого здійснити будь-який подвиг, віддати життя, піти на муку — зовсім не праця, а одна радість. Стривай, стривай, Віра, Ти мені зараз знову хочеш про твого Васю? Справді, я його люблю. Він добрий хлопець. Чим знати, можливо, майбутнє і покаже його любов у світлі великої краси. Але ти зрозумій, про яке кохання я говорю. Кохання має бути трагедією. Найбільшою таємницею у світі! Жодні життєві зручності, розрахунки та компроміси не повинні її стосуватися.

Вбити її? Хіба я казав, що вб'ю? Його я вбив би, якби він був тут, але не її. Якщо хочеш помститися жінці, не треба її вбивати. Зніми її, ось і все! Виріж їй ніздрі, обрубуй вуха, як свиня.

Втративши все — здобуваєш свободу? Свободу треба шукати у собі самому.

Так легко переконати інших. Так важко переконати себе.

Більшість людей з низькою самооцінкою заслужили її.

- Мені погано без тебе...
- Мені без себе теж погано.

Вихідні вона  любила тільки через те, що можна було довго прокидатися, довго приймати душ, довго пити каву. У вихідні була можливість розтягувати ті самі крихітні задоволення, на які у звичайному житті часу не вистачало.

Якщо присвятити своє життя отриманню короткострокових насолод, то задоволення теж буде короткостроковим.