Йому подобалося це відчуття втоми, до якого не домішувалися ні біль, ні нудота, ні почуття повної розбитості, що стали його постійними супутниками останнім часом.

Людина — це звучить гірко... — говорив Максим Гордий.

Ми зустрічаємо тисячі людей, але повністю розкритися можемо лише з одним.

Герой на героїні,

Героїня на героїні

І подвійна суцільна

Пролягла між ними...

Не підходь, гидка! Я жахливо небезпечний! У мене чорні мереживні труси по карате! Бійся мене! Мій дідусь плювався отрутою! Моя бабуся була психопаткою! У мене ноги по вуха у крові!

Він мав сильні пристрасті та вогняну уяву, але твердість врятувала його від звичайних помилок молодості.

Війна приходить кожному своя,

селячись скрізь — усередині тебе й біля,

і ділить біле світло на«до» та«після»

у дзвони важкі дзвони.

Є ті, хто вижив. Переможців немає.

Той, хто дає марні обіцянки, легко їх порушує.

— У нас усі свої чудасії. Хіба вони не роблять нас людьми?