Якщо я нічого не пам'ятаю, це не означає, що мої дії не мають сенсу.

Всі ми вносимо в любов деяку потребу панувати над тим, кого любимо, і це робить нас нетерпимими до найменшої вини.

Моя доля — не площа Злагоди, немає  в ній ні світла, ні блиску, це для тих, хто важливіший. І п'ю я, щоб забути, що про мене забули. Живу без жодного сенсу.

Ви повинні краще знати, що робить наш супротивник.

Створюємо Бога за своїм образом і подобою. І це лестить нам.

Який сенс думати, що буде колись. Нехай навіть у найближчому майбутньому? Все одно до цього ще треба дожити, а поки що слід виходити з тих можливостей, що є зараз і сьогодні.

Навіщо ставати дорослим, навіщо жити, думав він, якщо людина не стає доброю? Безглуздо.

Якось Олександр сказав мені:
— Ми найбільш самотні в оточенні міфів.

— Це ж була не ваша шафка...
— Так замикати треба! Як їх ще вчити?

Страх — великий загарбник і, як і всі загарбники, прагне розкласти дух  переможеного. Він здатний цілком заволодіти свідомістю особистості, зіпсувати стосунки з оточуючими.