Він стояв у мене за спиною, і я почував себе сильним. Тепер я з долею віч-на-віч, і я слабкий.

Місіс Фейрфакс, мабуть, знаходила, що хтось повинен бути люб'язний, і почала говорити сама — як завжди, дуже ласкаво і, як завжди, одні банальності.

- Я помру смертю воїна! Про мене складуть легенди..
— Живи і розповідатимеш їх сама!

А чи потрібна цвинтарна огорожа? Ті, хто з того її боку, вийти не можуть; а ті, хто з цієї, зовсім туди не хочуть!

І чи може одна людина бути правою, коли весь світ упевнений у своїй правоті?

Людина – це не відповідь. Людина це питання.

Спокусити жінку вміє кожен дурень. Але за вмінням розлучитися з нею пізнається справді зрілий чоловік.

- Я знаю хто ти.
— Навіть не уявляєш.
- Я не боюся тебе.
— А варто було б.

Якщо твій друг вибовтує тобі секрети інших своїх друзів, то й твої секрети розбовтує їм. А якщо так, може, не варто виводити язичок на прогулянку через зубну огорожу?

Сльози – це надія. Коли очі сухі надії немає.