Я не знаю, підлизуєшся ти до мене або брудно домагаєшся, але пропоную з цим покінчити і повернутися до взаємної зневаги.

— Прощавай, Сьюзі.

— Прощавай. Склади мені безліч оповідань і з'їж тисячу тортів!

— А ти, мале, не забувай зачісуватися. Але не надто старанно.

— Ви гадки не маєте, що потрібно, щоб зберегти шлюб. Потрібно йти на компроміси. Це завжди приємно? Ні, але ти це робиш, так, тому що це вам не хіханьки—хаханьки, не потягування кави в центральній кав'ярні. Це реальне життя, лише для дорослих.

— Думаю, він має рацію. Ви надто багато часу проводите у кафе.

Легко бути експертом, сидячи на дивані,

мріяти про дорогу даму, маючи нуль в кишені.

З іншого боку, одними грошима і хутром не зігрітися,

Картковому будиночку судилося розлетітися.

Невже ці люди такі незахищені, такі слабкі, що думають — цивілізація впаде, якщо дві люди, які люблять одна одну, одружаться?

Ходила на полювання, кувала срібло,

Сажала тонкий місяць у кришталеве відро.

Деревам шуби шила, торувала санний шлях,

А потім у ліс поспішала, щоб у хатці відпочити.

Попрошу вас, громадянко, очистити стілець.

Закохатися, значить любити. Закохатися можна та ненавидячи!

Чому ми часом питаємо пораду, хоча вже знаємо відповідь? Може ми хочемо дізнатися, що неправі...

... всі бурі зрештою затихають і настає спокій — нагадування людям про ту тишу і безмовність, які приходять на зміну суворій бурі, що зветься життям.