— Ми не можемо захистити молодь від бід. Біль має прийти і прийде.

— І що мені стояти і байдуже дивитися? 

— Ні. Передбачається, що ти повинен навчити його не боятися життя.

Але одного разу в моє життя увійшов ангел, який розплющив мені очі... Як добре з розплющеними очима... Зараз я можу дивитися, як встає сонце, як поступово гаснуть вогники нічного міста... Я все це бачу. Завдяки їй. Тому що вона любила мене таким, яким я є. Незважаючи на те, що я завжди був нікчемою.

Не можна довірятися ілюзіям – за них завжди доводиться розплачуватися.

Знання – це сила. Сила — це влада.

Навчитися можна лише тому, що любиш.

Приборкати не просто непокірний тостер.

— Розкажіть мені все, чи будуть гори трупів.

— І це має мене переконати?

— Ну так.

— Не вийшло.

— Боббі Сінгер — ти мій герой!

— Знатно ти довбала.

— Що робити? Що робити?!

— Думай! Що б ми зробили, якби ми мали мізки...

Коли стаєш старшим, кожен твій вибір впливає на те, ким ти стаєш.