Якщо вважаєш, що чуже життя важливіше за твоє, то підпиши карту донора і покінчи з собою.

Ми повністю відчуваємо, як не вистачає часу. А прогрес (прогрес?) мчить усе швидше, і вже не встигаєш не те що замислитися про майбутнє, а й добре розібратися, що відбувається поруч з тобою. Власне не варто поширюватися на цю тему: читач, згадавши на хвилину, що сталося на його очах за останні п'ять років, за рік, сам вирішить для себе, що це за час, коли ми живемо.

— Хлопці з вулиці не знають жалю.

— У цьому все й річ. Я не хочу, щоб мене шкодували.

А зорі тут тихі—тихі, тільки сьогодні розгледів...

Я ніколи не робив з помилок трагедію, тим більше не намагався звинувачувати у своїх помилках інших. Готовність платити за все, що зробив — і добре, і погане, — я завжди вважав чи не найважливішим показником душі.

Навіть перед обличчям непереборного болю, який здається нестерпним, навіть перед обличчям непереборного болю, який вичавлює останню краплю крові з твого змученого серця і залишає глибокі рани у твоїй запаленій свідомості, життя все одно триває. І сам біль, що здавався невгамовним, притупляється і відступає.

Одне з універсальних правил щастя говорить:«Остерегайся будь—якого корисного пристосування, якщо воно важить менше, ніж інструкція щодо його використання».

Комп'ютерний світ надто досконалий, щоб бути справжнім.

Всесвіт допомагає нам виконувати дані собі обіцянки.

Це наше життя.

Доля з'їдає душу.

Це наше життя.

Я нікому не потрібен.

Це моя доля, мій шлях, моя дорога.

У моїй душі змішався біль і тривога