Фредрік Бакман. Друге життя Уве
Кажуть, у момент падіння мозок розуміє швидше. Мов від раптового припливу рухової енергії розум, хочеш не хочеш, починає працювати з такою гарячковою швидкістю, що світ навколо нас уповільнюється.
Кажуть, у момент падіння мозок розуміє швидше. Мов від раптового припливу рухової енергії розум, хочеш не хочеш, починає працювати з такою гарячковою швидкістю, що світ навколо нас уповільнюється.
У житті є головне та неголовне. А ми витрачаємо надто багато сил на головне.
Справжня музика та мода – речі несумісні. Я взагалі рідко слухаю нові гурти. Частіше вони слухають мене... Іноді такі хлопці приходять до мене зі словами:«Ви дуже вплинули на нашу музику!». А я не розумію, що це означає. Ми ні на кого не прагнули вплинути — просто грали нашу музику. Завжди раджу та іншим дотримуватись такого ж підходу до творчості.
Створюючи самі собі обставини, ми потім стаємо заручниками своїх обставин.
Я десь читав, що людина звикає до всього, здатна вижити у найскладніших умовах. Але чи залишиться він людиною і збереже людський образ при цьому? Ось у чому питання!
Біль не має вічні запаси в людському серці, рано чи пізно вона виливається, залишаючи після себе порожнечу, яка лише через якийсь час знову наповнюється болем, хоч і в меншому обсязі, ніж раніше. І цей кругообіг триватиме до моменту, поки почуття, що коле, не змеркне, залишивши лише слабке нагадування про пережиту трагедію.
По—твоєму, світ схожий на чупа—чупс чи щось у цьому роді? Життя не таке солодке, як ти думаєш.
Чесність — дуже дорога якість. Не слід чекати на нього від людей, які коштують дешево.
Іноді я йду гуляти на заході сонця, крізь ліс до сутінкових гор. Я дивлюся, як світ накриває темрява, і все заповнює біле світло вічності.