Завжди корисно знайти сили і зробити щось безкоштовно.

- Секунду! А котра година?
- Пів на одинадцяту.
- Пів на одинадцяту? Пів на одинадцяту?! Я ніколи не вставав о пів на одинадцяту! Що відбувається?!

Якщо ми так мало знаємо про життя, що можемо знати про смерть? (Як ми можемо знати, що таке смерть, коли ми не знаємо ще, що таке життя?)

Іноді ми неспроможні запобігти несправедливості, але нехай не буде такого моменту, коли ми не зможемо висловити протест.

— Водне поло, чи це здається дуже небезпечний вид спорту?
- Так. Піді мною потонули два поні.

Бог надмірний у буянні своєї злості і ні з чим не порівняти у своїй іронії.

Ось де я хочу жити до кінця свого життя. Тепле місце без спогадів.

— А чому ти ніколи не кажеш, що любиш мене? — запитав я одного разу Катерину.
— Тобі хочеться цього?
- Звісно.
— Добре, тепер говоритиму. Хто платить, той замовляє слова … Я тебе кохаю!
— Отже, за гроші можна купити кохання?
— Ні, тільки слова і залюбки...
— Залюбки? Дивне слово. Не чув раніше. А за що тоді можна купити кохання?
— За кохання, якщо дуже пощастить... Або за смерть, якщо не пощастить...

Бійтеся тиху людину, бо коли інші говорять, вона спостерігає. Коли інші діють, то він планує. І коли інші нарешті відпочивають, він завдає удару.

Я падатиму, падатиму, і падатиму... Але коли я встану — упадуть усі.