— Давай нікуди не відлітати, Їжачку. Давай назавжди сидіти на нашому ґанку, а взимку — в хаті, а навесні — знову на ґанку, і влітку — також. — А у нашого ґанку потихеньку відростатимуть крила. І одного разу ми з тобою разом прокинемося високо над землею. «Це хто там біжить унизу такий темненький?» — Запитаєш ти. — А поряд ще один? — Це ми з тобою, — скажу я. "Це наші тіні", — додаси ти.
Відвідувачі, які знаходяться у групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.