Ендрю Найдерман. Адвокат диявола

Кімната - або, доречніше сказати, зал - була освітлена рядами ламп прихованого підсвічування, що проходило вздовж стелі, і кілька кришталевих люстр«тіффані» та«уотерфорд» різних форм і розмірів відкидали світло на пуфи і канапе. Праворуч розташовувався бар, фанерований під камінь, з довгою дубовою стійкою. Вздовж неї точно гриби вишикувалися високі барні табурети на довгих ніжках, з чорними капелюшками сидінь. За стійкою спритно працювала пара барменів, трясучись шейкерами і подвоюючися в дзеркалах, що створювало ілюзію запізнення рухів. Над ними висіли різнокаліберні келихи, світло грало в них, як у весняних бурульках.
Відразу ліворуч від входу мініатюрний танцпол, покритий червоним склом з підсвічуванням. Над ним миготіло переривчасте світло стробоскопа, розсипаючи дощ синьо-зелено-червоних плям на гостей, що так хвацько крутилися і згиналися в такт музиці, наче їх чорти підсмажували. Танцпол був оточений стіною дзеркал, тож важко було вгадати кількість танцюристів, що виглядали, коли їм цього хотілося, у свої відображення. Тут вистачало напівголих жінок, оточених чоловіками у костюмах та модних куртках. Між ними снували офіціанти у чорних фраках та офіціантки у білих блузках з тацями гарячих делікатесів, закусок, коктейлів, келихів із шампанським.
Чоловіки та жінки звивалися і тряслися, наче відчуваючи оргазм. У самому центрі кімнати пишна рудоволоса жінка босоніж, у чомусь найбільше схожому на комбінацію, ходою, що пливла, просувалася до бару. Усі, включаючи жінок, озиралися на неї. У яскравому світлі груди її практично просвічували назовні - вони  з таким же успіхом може ходити "топлес", подумалося Кевіну.
Здається, вони з Міріам потрапили на якусь давньоримську оргію, перенесену в наші дні.

Цитата з книги Адвокат диявола, автор Ендрю Найдерман