Рей Бредбері. Квітневе чаклунство

Яке чудове тіло було у цієї дівчини! Ніжна плоть наділяла, приховуючи, кістяк з кращої, найтоншої кістки. Мозок був немов квітуча у темряві світла чайна троянда, рот  пахнув, як легке вино. Під пружними губами білі-білі зуби, брови красиво вигнуті, волосся ласкаво, м'яко гладить молочно-білу шию. Пори були маленькі, щільно закриті. Ніс задерикувато дивився вгору, на місяць, щоки палали, наче два маленькі вогнища. Чуйно пружина, тіло переходило від одного руху до іншого і весь часніби щось співало про себе. Бути в цьому тілі, у цій голові — все одно, що грітися в полум'ї каміна, оселитися в муркотінні сплячої кішки, хлюпатися в теплій воді струмка, що прямує через ніч до моря.

Цитата з книги Квітневе чаклунство, автор Рей Бредбері