Література, якщо не говорити про класиків, дає нам уявлення тільки про один тип коханки: лукавої, розважливої спокусниці, чия головна насолода — залучати до своїх сіток чоловіків. Журналісти та автори сучасних брошур з питань моралі з надзвичайною запопадливістю підтримують ту ж версію. Можна подумати, що бог установив над життям цензуру, а цензорами призначив крайніх консерваторів. Тим часом існують любовні зв'язки, які нічого спільного не мають з холодною обачністю. У переважній більшості випадків жінкам чужі лукавство та обман. Звичайна жінка, яка кориться голосу почуття і глибоко, по-справжньому любляча, не здатна на підступність, так само як мала дитина; вона завжди готова пожертвувати собою і прагне якнайбільше віддати. Поки триває кохання, воно тільки так і робить. Почуття може змінитися, і тоді —«пекло не знає гіршої злості», але все ж таки коханок найчастіше відрізняють жертовність, готовність безроздільно віддати себе коханому і ніжна дбайливість. Такі відносини, протиставлені жадібності законного шлюбу, і завдали твердиням подружжя найбільше руйнувань. Людина— чи то чоловік, чи жінка — не може не схилятися, не благоговіти перед подібними проявами безкорисливості та самопожертви. Вони рівні високим життєвим покликанням, схожі на вершину мистецтва, тобто велич духу, яким насамперед відрізняється прекрасне полотно, прекрасна будівля, прекрасна статуя, прекрасний візерунок, - велич, яка і є здатність щедро, необмежено дарувати себе, випромінювати свою красу.
Відвідувачі, які знаходяться у групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.