Рівердейл. Вероніка Лодж

– Коли мого тата заарештували, поліція, юристи, судді, судна – вони забрали у нас усе. Наші будинки, машини, членство в клубах, яхту, навіть – я не жартую – наш одяг. Але всупереч усьому, мама посадила мене на край ліжка і сказала, щоб я не плакала, бо є одна річ, яку ніхто не зможе в мене забрати. Ніколи.
– Твій трастовий фонд?
- Моє ім'я, Реджі. Вона  сказала, що ніхто його не забере, але саме це вона й зробила. Наче це нічого не означало. Було нічим. Наче я була нічим.