Борис Леонідович Пастернак

Я скінчився, а ти жива.
І вітер, скаржачись і плачучи,
розгойдує ліс  і дачу.
Не кожну сосну окремо,
А повністю всі дерева
З усією безмежною далею,
Як вітрильників кузова
На гладі бухти корабельної.
І це не з молодості
Або з люті безцільної,
А щоб у тузі знайти слова
Тобі для пісні колискової.