Євгеній Іванович Блажєєвський

Прощай, любов моя, зітри сльозу...
Ми обоє перед богом винні,
Надію уклавши, як бабку,
В кулак долі і спітнілий, і пом'ятий. Пробач, кохання моє, моє лихо...
Шумить листя, у саду грають діти
І життя незворушно молоде,
А нас — ніби не було на світі...