Світлана Жданова. Алауен. Історія одного клану

Що відбувається? Ми, здається, розпочали новий танець, гру, де цілі неясні, але такі бажані, такі відчутні. Рух назустріч. Рух убік. Перебір дрібними кроками геть. Ривок. Падіння в обійми. Дотик-ласка. Дотик-біль. Грубий, безжальний поштовх звучить словом геть. І водночас короткий погляд з-під вій, що обпалює шкіру. Куди ти маниш мене? Які ще прірви приготувало твоє ретиве серце? Я багато піду, щоб отримати його. Навіть якщо цей танець по розпеченому вугіллю, по битому склу. І якщо в кінці ти впадеш у мої обійми, виснажена довгою гонкою, покірна, що тремтить від ритму, який вибивають два серця, якщо ти станеш моєю, це виправдає будь-яку кров, будь- який біль. А зараз танцюй, грай із вогнем. Грай із драконом, якому ціна виграшу – життя. Ну, танцюй... Тільки не забувай, що музику нашого танцю співаю я.

Цитата з книги Алауен. Історія одного клану, автор Світлана Жданова