Святослав Еліс. Двері 520
Я ніби виявилася на вивороті реальності, підсвіченої кристалічними переливами світла. Я й не знала, що вона існує паралельно до нашої. Напевно, не важливо те, що є, — значення має сприйняття.
Я ніби виявилася на вивороті реальності, підсвіченої кристалічними переливами світла. Я й не знала, що вона існує паралельно до нашої. Напевно, не важливо те, що є, — значення має сприйняття.
Кохання — це єдина радість у житті, але ми самі часто псуємо її, висуваючи занадто великі вимоги.
Людина несвідома до смаку процвітання, поки вона не спробувала лихо.
Але я не з тих, хто брехатиме і завдаватиме цим болю комусь. Так каже моє серце.
(Але я знаю одне — я ніколи не брешу, щоб навмисно нашкодити людині.)
Що серйозно, а що несерйозно, це Маленький принц розумів по—своєму, зовсім не так, як дорослі.
Люди скаржаться на те, що їм доводиться робити те саме, день у день їсти одне й те саме, носити один і той же одяг, але думати про те саме вони вважають цілком нормальним.
Ніщо так не знищує людину, як зайві сили, якщо вони витрачаються безглуздо.
Якщо дорога легка, то, швидше за все, ти йдеш не тим шляхом.
Ви всі мої діти, і ви заблукали, бо сліпі поводирі ваші, але тепер я тут, я тут заради вас.