Люди були створені для того, щоби їх любили, а речі були створені для того, щоб ними користувалися. Світ у хаосі, бо все навпаки.

Життя — це збіги, хоча іноді потрібен джин, щоб це осягнути.

Тут вибирає не голова, тут обирає серце.

Якщо мені все—таки судилося померти, то я знаю, як хочу це зробити... І я точно не хочу померти на самоті. Я хочу, щоб мене вбили... Це романтично... Жорстоко, похмуро, страшно, але романтично.

Кохання — це коли обоє люблять взаємно. Коли любить один – це хвороба.

— Імітувати сміх — як імітувати оргазм!

— А імітувати оргазм добре?

— Ні, ну краще імітація, ніж нічого.

— Але імітація оргазму — це не оргазм!

— Для тебе немає! Але ж ти не одна! Не будь егоїсткою!

Доля – це щось подібне до географічної карти, яка видається кожній людині спочатку, при народженні. А життя – це маршрут. Пункт призначення один, єдиний, але прийти до нього можна різними стежками, що називається, імпровізуй, але пам'ятай про мету.

Мені потрібен масаж, або чоловік, або випити, а ще краще п'яний масажист!

Сміх – справа добровільна, а плакати змушують.

Приємна така туга. Щось на кшталт мовчання сосни, з якої полетіли птахи.