Насолода своїм минулим схожа на задоволення, яке відчувають дурні, мріючи про вино, випите вчора.

Я, як і ти, вірю в нас, вірю в наше завтра,

Вірю у вічне кохання, і тільки це правда,

А те, що навколо шум  сторонній,

Мені якось не важливо, з тобою я спокійний.

Як щодо фокусу? Я примушу цей олівець зникнути! Та—дааам... Він випарувався!

Коли тебе обставили, і тобі доводиться спостерігати, як твій приз їде додому з іншими правила більше не діють, правила більше не мають значення.

Якщо тебе виписали з божевільні, це ще не означає, що тебе вилікували. Просто ти став як усі.

— Може, це просто Божа воля?

— Це не моя воля.

... Він вільний взяти і поміняти РЯДКУ і з нею МИСЛ теми ВСІЙ...

Здоровому не зрозуміти, наскільки може бути тендітним життя.

— Ти мене не чув?

– А? Що? У тебе немає  почуття гумору, Стефане.

— Я не розумію тільки гумору Деймона.

— Гумор Деймона?

Немає такого безумства, на яке людину не штовхнуло б ідіотське бажання бути першим у суспільстві, а також чуттєвий чад, сліпота і самовпевненість юності, що штовхає на безглузді вчинки.