Закони природи невблаганні: з ким поведешся — на того й діти схожі.

Щовесни, коли набухають нирки, груди мої дихають повніше, схоже, що мої почуття розквітають, тягнуться до світу, і в травні мені вже важко впоратися з собою: ех, стрибнути б вище, до неба, збити маківкою парочку зірок!

О, мій. Бог. Не надумайте обертатися.
[всі обернулися]

Терпіти біль заради тих, хто нам дорогий. Чому ще ми живемо?

Яка дурість цей шовінізм: вважати, що твої особисті божества обов'язково важливіші за інші!

Оповідач має вірити у свою історію. Якщо він не вірить, то ніхто не повірить.

"Своїми словами." Адже люди говорять так? Можна частенько почути під час уроку у шкільництві чи залі суду, як вас запитають:«Розкажіть нам своїми словами.» У вас що, є якісь свої слова? Гей, я користуюсь тими, що й усе. Наступного разу, коли вас попросять розповісти щось своїми словами, скажіть:«Нік флак фларні клондо флю.»

Людина почувається незатишно, коли говорить про себе. Дайте йому маску, і він розповість вам усю правду.
(Людина найменше схожа на себе, коли говорить від свого імені. Але дайте їй маску, і вона розкаже всю правду.)

— Та гаразд, Боббі! Нікому не потрібна ця фотографія.

— Підтримую.

— Мовчати! Ви моє пиво хвилюєте. До того ж, треба мені хоч щось на згадку про ваші жалюгідні морди.

— Ха! Приємно, що тут оптимісти!

Час ділиться зі смертю за справедливістю: собі все життя, їй всю вічність.