Я знаю, що ти багатий, у тебе є 40 мільярдів доларів, але, будь ласка, обмежитися одним будинком, тобі потрібен лише один будинок, якщо у тебе двоє дітей. Будь ласка, обмежись лише двома кімнатами, навіщо тобі всі ці 52 кімнати? Є люди, у яких кута немає!

Який дурний! Та хіба життя миле тільки грошима, хіба тільки й радості, що в грошах? Саме життя є радість, всяке життя — і бідна, і гірка — все радість...

Небо рідко буває таким високим. У ясні дні він взагалі не має  висоти — тільки синьова. Потрібні хмари, щоб воно стало високим чи низьким. Ось так і людська душа — вона  не буває високою чи низькою сама по собі, все залежить виключно від намірів та думок, які її заповнюють зараз… Пам'ять, особистість — це теж як хмари…

Так коли ж, питається, кінець світу, закричав натовп. Нам це важливо, вибачте за прямоту, і щодо планування роботи, і сенсу спасіння душі.

— Якщо зі мною щось трапиться, я хотів би, щоб ти взяв під опіку студентів першого та другого курсу.

— Якщо щось станеться? Типу, знайдете собі дівчину?

— А ти в нас жартівником став?

Я вірю, що музика — це голос особливого духу, завдання якого збирати мрії світу, і який, проходячи через свідомість людей, здатний залагодити, хай навіть на короткий час, їх розбрати, або потрясти душі, руйнуючи соціальні незручності.

Вихід був близький, знайти його було просто. Головне – вміти прощати, вміти тримати слово. Це і є заповітний ключ, що замикає демонів недовіри, що таїться всередині нас.

Інструкція – головоломка, для вирішення якої необхідно зібрати шафу.

Щастя – матерія тендітна. Зруйнувати його може багато, наприклад, час. Чим довше ти щасливий, тим буденніше стає цей стан, емоції притуплюються, виникають нові проблеми та турботи.

— Хто ви?

— Хто? "Хто" — це лише форма, що супроводжує "що", а "що" я — це людина в масці.

— Я бачу.

— Звичайно, бачите. Я не піддаю сумнівам ваші зорові здібності. Я тонко натякаю на феномен питання людині в масці про те, хто він.