Рим ставився до тих людей, які сунули б голову в пекло для того, щоб подивитися, що там таке.

— Дін, тягни тазик.

— Знайшов щось?

— Ні, блюватиму.

Ось чого він не знає: я розчиняюся в тому, кого я люблю. Я проникна оболонка. Якщо я люблю тебе, все твоє: мої гроші, мій час, моє тіло, мій собака, гроші мого собаки. Я прийму на себе твої борги, припишу тобі найвищі переваги, які ти і не знав у собі. Я дам тобі все це і більше, поки не залишусь спустошеною. Тоді один порятунок — захопитися кимось іншим.

Кохання — це означає боротися за кохану людину.

У тебе немає  терпіння чекати, коли я виросту. Як ні терпіння в мене — чекати, поки ти виростеш.

Ось бачиш, як складно влаштоване наше життя: варто ухвалити рішення, як доля одразу підкидає тобі спокусу — тільки встигай ухилятися.

Багатьом, мабуть, відомі слова Блоку: Пушкіна вбила не куля Дантеса, його вбило відсутність повітря. Ця поетична метафора має певний соціальний зміст. Йдеться тут про громадські сили та людей, яким творчість Пушкіна заважала. Ці люди, своєю чергою, заважали поетові виконувати його велику історичну місію.

На жаль, пригнічені емоції не вмирають. Їх змусили замовкнути. І вони зсередини продовжують впливати на людину.

— О, ви знаєте, у Завадського таке горе!

— Яке горе?

— Він помер.

Найгірші моменти у твоєму житті приходять без попередження.