— Знаєш, іноді угода, навіть дуже невигідна, — твій єдиний шанс.

— Це коли ти прислала його мене прикінчити?

— Тяжка материнська частка. Потрібно знати, коли обійняти чадо, а коли вбити.

Я навряд чи досяг би чогось у житті, якби не був таким мрійником.

Якщо людині дати все, про що вона мріє, — одразу, раптово, ні за що, то вона напевно зариє це і воліє мріяти заново. Здійснені мрії — це глухий кут, начебто глухої стіни в дальній частині магазину. Назад йти – нудно, вперед йти – нікуди.

— Я гадаю, вам пощастило. Хотів би мати таких батьків, як ваші!

— Чужі батьки завжди здаються кращими за власних. А ось дідусь і бабуся завжди кращі за свої.

Сто тисяч разів прощай!

Про те подумавши, що чекає попереду,
Мета вибравши добру, до неї прямо йди.

Сусідна черга завжди рухається швидше.

О, триклятий прогрес! О, огрядна, усипана кров'ю, але мальовнича гора всесвітньої історії!

Тіло мерзне і хворіє,

На вогнищах горить і тліє,

Зтліє серед темряви.

А душа все не здається.

Після смерті залишається

щось більше, ніж ми.

А я не маю  слабких місць. Я маю дар повної непрошибаності.