Людям більше подобається отримувати те, чого вони хочуть, а не те, чого вони заслуговують.

Всі почуття можуть призвести до любові, до пристрасті, все: ненависть, жаль, байдужість, благоговіння, дружба, страх, навіть зневага. Так, всі почуття … виключаючи одного: подяки.
Подяка — борг ; кожна людина платить свої борги... але кохання — не гроші.

думки Марка:«Як би мені хотілося сказати щось співчутливе, щось людяне».
— Скажи щось, Марке. НУ СКАЖИ ХОЧ ЩО—НЕБУДЬ!!!

— Треба розширитися.

Матері теж важко зробити перший крок.

— Пам'ятаєте, ми мали урок про Моцарта?

— Так.

— І ви сказали, що він був музичним генієм.

— Він був талановитий.

— Точно. І в мене є такий самий. Він живе під моїм ліжком.

Мене тягне ліс. Я знаходжу в ньому ту ж чарівність, що і в горах, але він більш спокійний і привітний.
Ліс  не має такої протяжності, як великі гірські ланцюги, він швидко змикається і містить у собі мікровсесвіт, який ізолює людину так само надійно, як і пустельні простори. Цілий світ трав, квітів, грибів і комах веде там незалежне життя, у якому ми можемо бути прийняті лише в тому випадку, якщо виявимо терпіння та смиренність. Пройшовши лісом кілька десятків метрів, забуваєш про зовнішній світ, один всесвіт змінюється іншим, менш приємним для погляду, але більш привабливим для слуху та нюху. Відроджуються вважалися зниклими блага: тиша, свіжість, спокій. Близькість із рослинним світом дарує те, в чому нам нині відмовляє море і за що гори змушують платити надто високу ціну.

Нам лише відомо, що поняття, які ми називаємо минуле та майбутнє. Це не більше, ніж вигадка, породжена нашими базальними гангліями. Вся наша концепція часу — лише штучна конструкція.

Жінка, не зациклена на заміжжі, приваблює чоловіків набагато більше, ніж жінка з очима, сповненими розпачу.

Не має значення, що думають інші – оскільки вони у будь—якому разі щось подумають. Тож розслабся.

Щоб працювати плідно, треба відпочивати.