А там у нас телевізор. У телевізорі все добре, все чудово, дивись, слухай, молись рекламі. Ми нічого не виробляємо, більше нікому нічого не потрібно, кругом машини, а ми на який біса здалися, ми споживачі. Все просто — купуй і ти добрий громадянин, а якщо ти багато не купуєш, не хочеш купувати, то хто ти після цього? Хто? Псих ненормальний. Це факт, Джіме.
Совість — це той голос, який говорить тобі, що не треба робити саме те, що ти щойно зробив.
Для того щоб продовжувати жити, знаючи неминучість смерті є лише два засоби ; одне — не перестаючи так сильно бажати і прагнути досягненню радостей цього світу, щоб весь час заглушати думку про смерть, інше — знайти в цьому тимчасовому житті, короткому чи довгому, такий сенс, який би не знищувався смертю.
Є долі, які неможливо змінити. Їх можна лише прожити.
Якщо будувати своє життя на тому, що бачиш по YouTube, то прийматимеш дуже непродумані рішення.
Колір її обличчя показує, що вона недаремно вивчала сучасний живопис.
Підписуючи договір з чортом, безглуздо тішити себе надією, що перехитриш лукавого.
Чоловіки тягнуться до жінок за втіхою чи порятунком. Ти мене врятувала. Знайшов у тобі сім'ю. Зараз скажу банальність: життя двох набагато щасливіше, коли бажання розуміти важливіше, ніж бути зрозумілим; коли бажання зробити приємне не таїть у собі плани отримати щось натомість, навіть подяку. Коли кохання не змінюється навіть на кохання, а тільки дарується.
Культура для багатьох – перша потреба, яку не потрібно задовольняти.