Хоча узмор'я – це ідеальний варіант. Вся штука в тому, що в прикордонному стані, між двома стихіями, ми почуваємося краще. Там, де земля зустрічається із водою. Там, де земля зустрічається із небом. Де тіло зустрічається із духом. Простір з часом. Нам приємно перебувати на кордоні світів і, сидячи в одному, заглядати до сусіднього.

Як же змінився ліс! Лише кілька ошатно одягнених дерев ще нагадували про недавню осінню пишноту. Багато дубів, модрини і берези вже скинули листя і здавалися змерзлими і самотніми. Останні жовті листочки сиротливо тремтіли на вітрі.

Життя взагалі штука непередбачувана, це лише в кіно все за сценарієм.

Я два дні прожив, не бачачи Вас, і тим довів, що можу винести все.

Я мало що розумію в житті, але одне знаю точно: за кожен свій вчинок доводиться розплачуватися. Є речі, від яких нікуди не подітися.

Людина, яка нічого не читає, освіченіша за того, хто не читає нічого, крім газет.

— Коли доля приводить тебе до ліжка до потворної жінки, найкраще заплющити очі і приступити до справи. Від очікування вона  стане красунею. Роби її і все тут.
— Як це роби?
— Сталлю.

— Я думав, коли все закінчиться, я поїду до села. Будинок  поставлю. Господарство, корова, молоко і таке інше, але...
— А тобі завжди подобалося смикати за тітьки! Я теж колись морочив голову телиці одній. Все було навіть добре, а потім вона  приготувала вечерю і запалила свічки... Довелося розлучитися.
— Збоченка.

Будеш чіплятися, я тобі банки поставлю. Трилітрові.

Ах, обдурити мене не важко!..
Я сам радий обманюватися!