Все—таки раніше секс був чимось сакральним:«дати» не означало, звичайно, полюбити, але якось впустити в себе, співвіднести з собою, чи що. Внутрішній світ був не такий відірваний від зовнішнього. У сьогоднішньої дівчини він компактно поміщається всередині, як один корпус підводного човна в іншому, і«дають» вони найчастіше ось цим зовнішнім корпусом, який дуже мало впливає на самовідчуття.

Той крокує швидше, хто йде один.

Шлюб — це смерть і нове народження. Смерть двох незалежних«я» та народження нової істоти –«ми».

—... але навіщо подавати надії?
— Чого ж ти сподівався? Бажати і добиватися чогось — розумію, а хто ж сподівається?

— Таке життя. Не розбивши яйця, не приготуєш яєчню.
— Що ти верзеш? Що ти?..
— Що, що, що... У мене є яхта, у тебе браслет, у тебе Озгуд, у мене Душечка. Ми непогано покухарювали.
— Джо!
— Що?
— Я боюся, що ми горимо разом із твоєю яєчнею...

Тієї ночі я зрозумів, чому батько пив, коли померла мама. Тієї ночі горілка була як кисень. Знову можна було дихати.

Все має бути по—чесному чи не бути взагалі.

Як стати невдахою? Є лише один рецепт: намагайтеся сподобатися всім.

Дивись на стежку попереду, а не на дорогу за.

Хто входить у будинок щастя через двері насолод, той зазвичай виходить через двері страждань.