Кістки. Енджела Монтенегро
Зак (протягуючи кулак Бреннан): — Ти повинна вдарити своїм кулаком на мою.
Бреннан: — Навіщо?
Зак: Це широко поширений жест спільного успіху...
Енжела: Люблю, коли ви обидва граєте у звичайних людей!
Зак (протягуючи кулак Бреннан): — Ти повинна вдарити своїм кулаком на мою.
Бреннан: — Навіщо?
Зак: Це широко поширений жест спільного успіху...
Енжела: Люблю, коли ви обидва граєте у звичайних людей!
Без їжі людина вмирає за кілька тижнів. Без води проживе кілька днів. Без повітря задихнеться за хвилину. Без кохання він не протягнув би й секунди. Навіть мить прожити без любові — досконалий нонсенс, бо однією лише любов'ю існує весь величезний світ з лампочками зірок, ліхтарем сонця і кількома великими континентами, що ліниво плескаються в кам'яній ванні Світового океану.
Коли ти молодий, ти розважаєшся за повною програмою, а коли стаєш старшим, приходить страх. Страх переламати собі кістки чи розбити серце. Ти десять разів подумаєш, перш ніж стрибнути. Адже не завжди внизу є хтось, хто зловить тебе, а в житті немає страховки. В який же момент зникла нерозсудливість і з'явився страх?
— Тепер у нас будуть великі проблеми, Аві.
— На світі не існує проблем, містере Грін. Є лише ситуації.
— Що означає життя одного бастарда, порівняно з цілим королівством?
— Всі.
Вони не думають, у них немає фантазії, багато не грамотних. Вони лише... керують.
— Млинець! Як же час швидко біжить!
— А що сьогодні в нас?
— П'ятниця.
— Ця? Чи наступна?
— А яка різниця?
Можеш скільки завгодно засуджувати людей, вони все одно зроблять по—своєму.