Не все було так романтично. У мене не було кімнати в гуртожитку, тому я спав на підлозі в кімнатах друзів, я здавав пляшки«Коли» по п'ять центів, щоб купити їжу і ходив за сім миль через все місто кожного недільного вечора, щоб раз на тиждень нормально поїсти у храмі кришнаїтів. Мені він подобався. І багато з того, з чим я стикався, слідуючи своїй цікавості та інтуїції, виявилося пізніше безцінним.

Як казала моя бабуся:«Якщо життя подає лимони – зроби лимонад». Як шкода, що вона померла, інакше я попросила б у неї поради, що робити, якщо життя підносить хламідіоз.

... Неможливо йти спокійно, коли людина рада. Ноги скачуть самі собою.

— Попрацюй над командною мотивацією. Ти знаєш Філа Джексона?
— Так.
— Отож він —«золотий стандарт»! Трикутник, гальмо.

— У тебе є ідея, правда?
— Так.
— Ми потрапимо через неї в колотнечу?
— Можливо.
— А фізично боляче буде?
— Безперечно. Пішли!

Кохання за гроші існувало завжди, і небеса не впали на землю.

Зірки з місяцем, як міражі,
Грай, вітер буйний,
І співай, і кружляй!
Як мені до вподоби така гра,
Пригод чарівних настане час.

— Вибач, але так зі мною постійно — насилу згадую обличчя.
— Прагнеш забути минуле. Ось що таке. Мабуть, підсвідомо.
— Може, й так, — погодився я. Мабуть так воно і є.

Я дивилася, як Джон грав із роботом і я зрозуміла, що термінатор ніколи не зупиниться. Він ніколи не покине його, ніколи не зробить йому боляче, ніколи не закричить на нього, не нап'ється, не вдарить його, і не скаже:«Я надто зайнятий і не маю  часу на тебе». Він завжди буде поряд. І він помре, щоб захистити його. З усіх батьків, які будь—коли народжувалися на землі, цей робот був єдиним гідним кандидатом на це місце. У нашому божевільному світі, це був би найрозумніший вибір.

Твори створені лише розумних людей, здатних отримувати користь. Дурні читають без користі книги, в яких міститься глибокий зміст.