Шекспір ​​каже: "Все добре, що добре закінчується". Але іноді все просто закінчується.

Але геть смуток — для неї зараз не час: веселитися так веселитися, танцювати так танцювати — ось мій девіз, а чи є підстава для веселощів і для танців, чи ні  — не важливо. Чим частіше себе пересилуватимеш, тим бадьоріше почуватимешся.

Люди шукають собі страждань. Вони хочуть страждати, бо надто слабкі для щастя. Щастя — це робота. Воно не дається легко. Воно відбувається лише з тими, хто відкритий світу. З тими, хто здатний світ жити і відчувати.

Жити, постійно усвідомлюючи власну смерть, нелегко. Це все одно, що намагатися вдивлятися у сонце – витримати можна лише до певного моменту.

Я дочка адвоката і не ставлю запитань, на які я маю відповідь.

І ще — якщо ти поет, дивися найчастіше на нічні зірки. Якщо ти не поет, все одно виходь на балкон і дивися. Може, колись помітиш, як одна із зірочок тобі підморгнула. І запросила у політ. Тут можуть відкритися справжні моменти життя. Не пропусти миті.
А якщо в тебе немає  балкона, і ти не поет, і твоя голова рідко повертається до зірок, тоді йди й дивися собі під ноги — і там можна побачити у калюжі відбиту зірку. Ану, як підморгне?

Саме в той момент у моїй душі склалося життєве кредо, якому я слідував усе подальше життя: я прагну робитиму те, що я люблю, і постараюся досягти в цьому найвищої майстерності — замість того, щоб займатися тим, у чому я гарний і успішний, але до чого не лежить моя душа.

Бідолашні не можуть посилати ***.

— Я вважаю, що коли ви любите когось і ця людина любить вас, ви однозначно вразливі. Він здатний заподіяти вам такий біль, який не зможе заподіяти ніхто інший.

Як же все—таки складно змінюватися, особливо на краще. Хтось упевнений, що він ідеальний, і змінюватися повинні інші. Хтось вважає, що змінюватися надто пізно, а може, просто боїться це робити. Але одне я знаю точно: заради коханої людини можна і треба змінюватись.