Коли я поїду з Риму,
хто мене згадуватиме?
Запитайте про це
бродячих собак,
чорних котів
та дірявий черевик.
Запитайте, запитайте
пустих ворон,
мертвого коня,
облізлий балкон.
Запитайте біля вітру,
чи він був мій сусід;
біля дверей від будинку,
якого немає.
Запитайте у Тібра,
він пише насилу
мої ініціали
під кожним мостом.
Коли я поїду з Риму,
спитайте у них про мене.
Потрібно мати щось спільне, щоб розуміти один одного, і чимось відрізнятися, щоб любити одне одного.
Сумно, але факт: кораблі, які на відстані виглядали так, ніби вирушають за край світу, зникали зовсім не за обрієм — вони й справді падали з Краю світу.
Правда подібна до сонця. Від неї можна закритися якийсь час, але від цього вона нікуди не зникне.
Хто нічого не дає, той нічого не має. Найбільше нещастя не в тому, що тебе не люблять, а в тому, що не любиш сам.
Більшість проблем у житті виникає тоді, коли ми втрачаємо невинність.
— Чому ти в окулярах?
— Ем—м, я читав.
— Читав? Не знав, що ти вмієш.
По суті, кожен справжній читач завжди і книголюб. Адже якщо ти здатний усім серцем полюбити книгу, то, напевно, хочеш володіти і розпоряджатися нею як своєю власністю, перечитувати і бути впевненим, що вона завжди поряд і нікуди не дінеться.
І ось ти став бранцем свого затишного гніздечка та речі, господарем яких ти ніколи не був, стають твоїми господарями.