...Миж іншим, минулого разу в тебе мобільник не відключився, і я хвилин п'ять сидів, слухав, як ти йдеш по снігу. Туп—туп, туп—туп. Я мало не заплакав.

Якщо я дійсно люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь«я люблю тебе», я маю бути здатним сказати«я люблю в тобі все»,«люблю завдяки тобі весь світ, я люблю в тобі самого себе».

Прагні не до того, щоб досягти успіху, а до того, щоб твоє життя мало сенс.

Коли я один і всі фібри моєї душі тремтять від музики, коли строкаті, безладні звуки складаються в акорди і, нарешті, виливаються в мелодію, задум якої розкриває мені всю мою сутність, коли серце починає шалено битися в унісон з цією мелодією, коли божественні сльози туманять мої в цю хвилину невидимі смертні очі, — тоді я часто думаю: великий дурень, чому ти не віддаєшся наодинці неповторному блаженству, а, покинувши свою усамітнення, поспішаєш до цього страшного натовпу, що називається публікою, щоб домогтися її визнання, що абсолютно нічого не говорить. і цим заручитися безглуздим дозволом вдосконалювати свій талант композитора?

Ви все одно не станете Президентом, Білий Дім  називається білим не через колір стін.

У кожному з нас занадто багато гвинтів, коліс та клапанів, щоб ми могли судити один про одного за першим враженням або за двома—трьома ознаками.

Всі суперечки ростуть з плутанини, і всі суперечки — марна трата часу, якщо, звичайно, у ваші цілі не входить створювати плутанину і даремно витрачати час.

Романенко, ти ідіот! Ти мені щур Лобановим налякав!

А коли робиш інших щасливими, і сам стаєш майже щасливим.

У мовчанні буває багато думок, але про них ніхто не знає, окрім того, хто мовчить. У розмові буває менше думок, тому що не всі готові висловити потаємне, таємне, зате про висловлені думки можуть дізнатися все.