Як шкода, що ви нарешті йдете...

Все не так погано і не так добре, як це здається. І немає нічого остаточного.

Якщо сів у калюжу — не визнавай це й греби далі.

Завжди є те, чого ми можемо навчити один одного, слова, які говоримо один одному, думки, якими обмінюємося.

Люди завжди породження свого століття. Ми стоїмо на фундаменті уявлень своєї епохи, що склалися.

У нас жінка завжди платить за чоловіка. Бо якщо навпаки, він думатиме, що тепер має на неї право.

У кохання є правила. У коханні треба давати багато, але ніколи не можна знімати з себе всю шкіру та відкривати все до кінця. Кохання як і будь—яка робота, заняття чи мистецтво, вимагає впорядкованого життя з певним годинником відпочинку та їжі.

Але життя — дивна штука. Коли ти впав, то доля ставить перед тобою правильний поїзд, і якщо ти сильний, ти можеш сісти на нього. Завжди вір у себе... Завжди!

Кохання давно вже там, Володіє
хіть спітніла землею.

— Може, прогуляємося?
— Куди, дивлячись на ніч?
— Я покажу тебе зіркам.