— Пес намагався мене продати, але був поранений у поєдинку. Він благав мене вбити його, але я відмовилася. І лишила його в горах вмирати. Мені хотілося, щоб він страждав. Я його ненавиділа. Ненавиділа! Це не брехня!
— Дівчинка бреше мені, багатоликому богу, собі.

Ми вже казали, що Урсус не посміхався; він тільки сміявся - часом навіть часто; але це був гіркий сміх. У усмішці відчувається злагода, тоді як сміх часто означає відмову.
(У посмішці завжди є деякі початки примирення, тоді як сміх часто виражає собою відмову примиритися).

— Ай-ай-ай, рятуйте-допоможіть! Не можу ні взад, ні вперед!

— Жінка, якій ти допоміг, заразив її вірусом.
— Ні, вона  вилікувалась. У мене дар.
- Дар  - це ювелірна прикраса та гроші, а в тебе герпесний енцефаліт.

Я помщуся тобі за це. Колись, у хвилини спокою та щастя, ти раптом відчуєш смак попелу в роті. І зрозумієш, що борг сплачено.

Доля не завжди схожа на вечірку наприкінці дня. Іноді вона  не більше ніж боротьба протягом усього життя, день у день.

Джентльмен - чоловік, який, запросивши дівчину до себе додому подивитися гравюри, показує їй гравюри.

— Ми не можемо з тобою працювати разом. В нас немає  нічого спільного.
- У нас маса спільного! Ти любиш спагетті з тефтелями, і я їх обожнюю. А читання? Давай поговоримо про читання! Я читаю ліворуч, а ти? Чому це не спільне?

Я іноді думаю, що інтроверти створені для життя за старих часів.

Мало хто знає, як це стати ідеальною версією самого себе.