— До речі, а з жінками — те саме. Ось поки ти її домагаєшся — вона  чудова. А ось ви вже живете разом, вона  вранці йде на роботу, цілує тебе і каже: "Ти мій неголений" або навіть так: "Ти мій заспаний чебурашка", не-не... "Чебура-а-фка". І наче ось це так мило, але так гидко.
- Так, і те, що заспаний, неголений, чебурашка - це натяжка.
— Не, Леш, це«натя-я-фка».

Щастя полягає не у володінні бажаним, а в бажанні того, що маєш.

— Люди не повинні вмирати.
— Та гаразд, Червоний. Ти віриш в це?
— Я вірю, що це не вирішувати. І не тобі.
— Хтось попросив тебе одягнути цей костюм, чи ти зробив це за власною ініціативою? Знаєш, що я думаю про тебе, герою? Я думаю, що ти прихильник напівмір. Я думаю, ти людина, яка не може довести справу до кінця. Я думаю, що ти боягуз. Один невдалий день – і ти станеш мною.

- Я не розумію, що ти робиш.
— Намагаюся подрібнити камінь у грудях, але не виходить.
— Обережніше: розбиваючи камінь, не задінь серце.

Ми присіли і, незабаром, він почав грубити дівчині, яка була зі мною. Я підвівся і сказав: Ти не будеш з нею так розмовляти. Провалюй». Я нарвався на бійку, чого ніколи не робив раніше. І він, звичайно ж, підвівся і я зрозумів, що якщо не вдарю першим, то виглядатиму як повний зануда. І врешті-решт мене побили. Потім я пішов прослуховувати роль Джона Сноу з фінгалом під оком.

Як то кажуть:« немає пекла страшніше помсти ошуканої жінки».

Якщо падаєш давно, то перестаєш бачити різницю між падінням та польотом.

Якщо взагалі хтось врятується, то це той, хто не втратить голову.

- Отже, у вас зараз диктатура?
- Для безпеки народу.
— Ви насправді вірите у це?
— Ні, але я не бачу іншого шляху зберегти нашу безпеку.

Просто мені конче потрібно, щоб іноді траплялося щось надзвичайне. Незвичайне. Нез'ясовне.