Рей Бредбері. Літо, прощай
Покажи мені хоч щось хороше, чому не приходить кінець, і в мене на радостях дах з'їде.
Покажи мені хоч щось хороше, чому не приходить кінець, і в мене на радостях дах з'їде.
А я тут ні до чого! А я тут ні до чого! Зовсім я ні до чого!
Блюз – це пісня про чоловіка, який не має жінки. Або про чоловіка, якого покинула жінка. Або про людину, яка не має нічого схожого на жінку.
І ось ми сидимо.
Одрі та я.
І почуття незручності.
Втиснулося між нами і теж сидить.
— Ед, ти мій найкращий друг, — помовчавши, каже Одрі.
- Угу.
Ось такими словами жінка може вбити чоловіка.
Ні пістолета не треба, ні кулі.
Лише кілька слів. І жінка.
Міські мури будуються з уламків сіл.
Ось типова жінка! Сентиментує на словах, залишаючись при цьому найдосконалішою егоїсткою.
(Як це типово для жінки! Ви говорите так сентиментально, а самі залишаєтеся наскрізь егоїсткою.)
Будь-якому чоловікові неприємно, коли дружина заробляє більше за нього, а якщо вона ще й тицяє йому цим в обличчя – це неприємно подвійно.