Як іноді хочеться, щоб холодно. Щоб серце – до непритомності. Щоб душа – гранітом, бетоном, каменем. Щоб погляд – льодом, снігом, інеєм. Щоб не любити, щоб не боляче. Щоб дихати прозорим небом та не знати земних пристрастей. Щоб не хотіти рук, не шукати в світлі жалюгідні крихти тепла. Щоб скелею — у будь-якому штормі, щоб байдужість замість усіх розбитих надій. Щоб впевнений крок  замість марних спроб, аби не гнули та не ламали слова«залишимось друзями». Щоб будь-які слова залишалися лише словами. Щоб не жити, майже вмираючи, а померти, залишившись живим. І іноді майже виходить, і вже відчуваєш у грудях цей холод, і вже чекаєш на нього, готовий до нього... але чомусь мама дивиться на твоє обличчя і починає плакати.

Перш ніж відчути себе приниженим, переконайся, що тебе принизили.

Більшість книг про відьомство скажуть вам, що відьми працюють оголеними. Це тому, що більшість книг про відьомство написано чоловіками.

— Я хочу, щоб ти був присутній на моїй операції.
- Ні.
- Чому?
— Якщо ти помреш, я залишусь зовсім один...

Ти черпаєш силу із червоної землі Тари. Ти частина її - вона  частина тебе.

Життя щасливої ​​людини – смуга надзавдань.

Ваші зморшки можуть сказати про одне - або ви постійно злитесь і роздратовані, або постійно посміхаєтеся.

Хтось закохується у п'ятдесят і щасливий, хтось – у чотирнадцять і перше розчарування йому вистачає на все життя. А є люди, які жодного разу не відчували нічого схожого і таких чимало.

— Птахи можуть літати, створюючи крилами потрібний тиск під потрібним кутом. У тебе є крила.
- Мені не вистачає тиску?
— Тобі просто треба змінити кут...

Треба дати серцю заспокоїтись і випустити вогонь із легень. Мої м'язи обіцяють мені у майбутньому страшні муки.