Весь-то я всесвіт проїхав,
Ніде милою не знайшов.
Я повернувся до Росії,
Серцю чується привіт.
Де ж ти, світику, люба?
Серцю вісточку подай!
Де ж ви, блакитні очі?
Де ж ти, колишнє кохання?
Ти почуєш мій голосочок,
Розлюбезна моя.
За твої за очі блакитні
Весь всесвіт віддам!

У штани не лізе ваш живіт?
Хочете схуднути - закрийте рот!

- Ти в порядку?
— Так, я тримав усе під контролем.
— Ти ховався за тістечками!

Треба знайти те, що робить людину цілісною, хоч би яким безумством це не здавалося.

І якщо швидкоплинне почуття приховати легко, то з емоціями, що наринули раптово, особливо якщо вони досить сильні, справа набагато складніша. Крім того, жах приховати складніше, ніж занепокоєння, а гнів - складніше, ніж досаду.

Страх завжди сильніший, ніж цікавість, а боягузливість - відчуття заразне.

Я хоч спробував, та чорт забирай?! Хоча б спробував.

Щоб почати все з початку, потрібно дійти до останньої точки.

Не розумію, звідки в тебе така влада над моїм неіснуючим серцем?

Господи, зроби так, щоб я йому не перестала подобатися!