Він сказав:«Слабкі люди часто тягнуться до церкви. І люди, які мріють про владу над слабкими, теж тягнуться до церкви».

У Парижі всі хочуть бути акторами. Участь глядача нікого не влаштовує.

— Я покликаю їхні черепозаври.
- Чому?
— Тому, що це звучно.
- Ну так.
— Назву я щойно вигадав. Хотів налякати вас.

— Гей, незнайомцю, ти що, чи не зрозумів? Ми не любимо таких як ти у місті! Сідай на свого мула... чи що, ти впустив його?
— Я хочу якраз про це поговорити. Він дуже образився.
- Що?
- Мій мул. Розумієте, він був так схвильований, коли ви в нього стріляли.
- Гей, ти що, жартуєш чи що?
- Ні. Я розумію, що ви дурня валяли, але мій мул... Він не розуміє жартів. Якщо ви, звичайно, вибачтеся перед ним... [ Бакстери сміються. ] По-моєму, це не дуже добре, те, що ви зараз смієтеся. Розумієте, мій мул не любить, коли людисміються. У нього з'являється така безглузда думка, що ви над ним смієтеся. Якщо ви вибачитеся, а я знаю - ви вибачитеся звичайно, може я зможу переконати його, що ви не хотіли його образити.

Ми засинаємо, щоб прокинуться.
Ми прокидаємося, щоб заснути.

Годинник б'є. Усіх.

Єдиний надійний спосіб упоратися з проблемою — будь-якого роду — це змінити свідомість. Іншого рецепту я не знаю. Те, що відбувається в нашому житті, - відображення того, що відбувається в наших душах.

Людина - єдина тварина, яка завдає іншим біль, не маючи при цьому жодної іншої мети.

Я дуже рекомендую це кожній молодій людині — виїхати з того місця, де ти провів початок свого життя. Справа в тому, що ти цим створюєш себе ніби заново, і нікого немає  поруч, хто міг би нагадати тобі, хто ти є. Ніхто тебе не знає, і ти можеш прийняти рішення, ким бути, яким бути в цьому новому середовищі. Ти завжди можеш повернутись. Я повернувся і живу тут зараз, але вже іншою людиною.

Я знаю біль. Спочатку тобі здається, що зможеш винести її, а на ділі виявляється, що не можеш. І коли це відбувається, ти або знаходиш причини жити далі, або... Отже, коли ви перестанете відчувати біль, у вас з'явиться бажання жити.