Все-таки приємно, коли є противник, якого можна поважати.

Як непомітно, день за днем
​​Рік пролітає.
Ось уже й березень за лютим
Скоро розтане.
Наче вчора крейда пурга,
Вили хуртовини.
А на полях уже снігу
Раптом потемніли.

... я, вже по-чоловічому малодушний, чинив так, як усі ми, дорослі, чинимо побачивши несправедливості і образи: я від них відвертався.

Простіше знайти скарб, ніж втрачений час.

Діти малюють матір по пам'яті. Згідно з кресленнями, їх народив аквалангіст, який гуляє картопляним полем у мініюбці.

Не шукайте злий намір там, де можна пояснити дурістю.

— Мені тридцять років, — сказав я. — Я п'ять років як вийшов із того віку, коли можна брехати собі і називати це чесністю.

Предмети не повинні нас турбувати: адже вони не живі істоти. Ними користуються, їх кладуть на місце, серед них живуть, вони корисні – от і все. А мене вони турбують, і це нестерпно. Я боюся вступати з ними в контакт, ніби вони були живими істотами!

Неправда, що одружені чоловіки, побачивши красиву жінку, забувають про те, що вони одружені. Цієї хвилини їх особливо пригнічує саме спогад про це.

От би за дешево загнати« завтра» першому зустрічному і осісти цього липня, цього другого його числа.