Не бери поганого в голову, важкого в руки та брудного в рот!

...Чекаю осінь. З таким нетерпінням, що готова принести їй у жертву всі інші пори року. І я зовсім не шкодуватиму про вчинене. Мені потрібна осінь. Дуже дуже. Вона  випустить світ тих, хто загнаний у темний кут виживання. Вона  не змусить повторювати жорстокі, але правдиві слова: "Якщо ми всі самотні, то на самоті ми всі разом ". Осінь називають сезоном смутку. Я не згодна: справжній сум приходить разом з літом, коли нема з ким розділити щедрість сонця…

Без діла, без того, щоб його потребували, людина жити не може.

Немає жодних сумнівів, що якийсь вибір кращий, ніж його відсутність, але з цього не випливає, що багато варіантів вибору краще, ніж небагато.

Якщо мудрість безсила творити добро, вона  робить єдине, що може, вона  подовжує шлях зла.

Закохані від 85 до 100% часу протягом доби проводять у роздумах про свого обранця чи обраниці. Причому ці роздуми мають дуже специфічний характер. У них превалюють два почуття: надія та невпевненість. Найменше — часто лише здавалося б — прояв ворожості з боку коханого чи коханої викликає напад безпросвітного розпачу та найсильнішої тривоги. З іншого боку, будь-який незначний жест, що дозволяє сподіватися, що це неправда, закохані здатні дбайливо зберігати в пам'яті.

Як кажуть у нас в Індії, розумний не питає. Розумний сам осягає сутність речей.

Був жовтень, і сонце пронизувало медом туге прохолодне повітря. Мама йшла поруч у картатим пальті, і шаруділа паперовим пакетом. Пахло ваніллю, восени, вітром. Так пахне, коли має статися щось хороше і ти будь-якої миті чекаєш дива.
От і зараз мені здавалося, що з кожним кроком небо стає вищим, вулиця — ширшою, звуки — гучнішою і веселішою.

Справа не в тому, що мені не хочеться плакати, навпаки, дуже хочеться. Просто хтось повинен залишатись сильним, щоб сильними не довелося бути всім вам.

Кожен має свій смак: один любить кавун, а інший — свинячий хрящик.