... лякає легкість, лякає не тому, що мені подобається, коли всі змучені роботою, а тут що не зроби - загальне захоплення, все цього саме від тебе і чекають. Лякає тому, що я виявив чи відкрив за своє життя в мистецтві одну істину: все, що народжується без великих душевних витрат, виявляється нісенітницею.

Не Росія встає з колін. Це СРСР вилазить із труни.

Єдине, що в нас залишиться у плані біологічної різноманітності, — це кока проти пепсі.

Відьми сьогодні здійснюють те, про що мріяли алхіміки.

— Але чого ж ми чекаємо?
— По суті, нічого. Коли нарешті дочекаєшся, з'ясовується, що й чекати не варто. Тоді починаєш чекати чогось іншого.

— Надії на це не більше за блоху.
- Так. Але бліх не так просто позбутися.

Ти знаєш, чого твій дід навчив мене? Бути готовим. До урагану, до потопу, до чого завгодно. Коли в магазини не привозять їжу, на бензоколонках порожньо, люди кидаються один на одного і виявляється, що між тобою та смертю стоїш лише ти сам.

Обережніше! Одержимість знаменитостями зазвичай маскує вашу власну депресію та низьку самооцінку.

Одні труси бояться головою, інші – серцем.

Модно те, що ти носиш сам, немодно те, що носять інші.