Монолог співрозмовника найкраще вдається перервати з допомогою абсолютно безглуздого питання.

Хіба це погано не знати майбутнього? На мене, так просто чудово. У невідомості і азарт, і радість, і натхнення.

Слухайте, скрізь так, білі ненавидять чорних, мусульмани ненавидять буддистів. Забобони є забобони, вони є скрізь, але не можна відповідати на них тим же. Потрібно думати головою.

Виграш є – можна поїсти.

Я люблю спати. Моє життя має тенденцію розпадатися на частини, коли я прокидаюся, чи знаєте.

— Треба сказати мені, що ти був поранений.
— Я здивувався, що ти сама не застрелила мене.
- Я стріляла. Багато разів. В моїх мріях.

Мудрець почувається вільним і у в'язниці.