Але якби ти був чоловіком хоча б наполовину, ти вчинив би по-своєму.

Я ж чоловік! У мене немає  часу на прання. Я тут життя рятую.

Як добре, що нам не доводиться вбивати зірки!
Уяви собі: людина щодня намагається вбити місяць! А місяць від нього тікає. Ну, а якби людині довелося б щодня полювати за сонцем? Ні, що не кажи, нам ще пощастило, — подумав він.

— Він розумний хлопець, але має проблеми з концентрацією уваги.
- В сенсі?
- У відповіді на останнє питання семестрового іспиту він розповів докладну історію обрізання.
— Ну, мабуть, цей звичай мав важливе історичне значення…
— Я учитель економіки.

Я сьогодні оперував хлопчика. Напевно, на рік молодший за тебе. Порок серця. Його стан швидко погіршувався. Усі чекали від мене якихось рішень... І я прийняв правильне рішення тому, що наприкінці дня, коли хлопчик помер, я зміг вимити руки та піти додому, щоб повечеряти та подивитися свій улюблений серіал. Як мені це вдається? Мені вдається зберегти своє обличчя навіть у разі невдач. Просто я знаю один секрет: не треба геройствувати, Джеку, не треба вирішувати, не бери на себе занадто багато, не намагайся врятувати всіх і вся, бо у разі невдачі... Ти не зможеш це винести.

Якби наше життя було суцільним захопленням, ми дуже швидко втомилися б від нього. Правда правда.

— Ми збираємось пограбувати бронеавтомобіль?
- Ну, ми спробуємо.

Я ніколи не розумів цієї необхідності ділити своє життя з кимось ще. Можливо, тому що я сам собою досконалий. Я хочу побажати вам, щоб ви знаходили стільки ж щастя один в одному, скільки я знаходжу в собі.

У мене не так багато переваг. Ти могла б бути найбільшою... якби захотіла...

Любов неминуча, як доля.