Ми давали дітям усе, що вони просили. А в нагороду, що отримуємо, — непослух, секрети від батьків…

Всі ми стаємо тим, чим довго уявляємо себе.

Найхренове, що це процес саморозкручується — якщо один натовп узяв зброю, всі сусіди будуть просто змушені зробити те саме, без варіантів.

Я все хирію: то коліки, то серце б'ється, як маятник; все як наче тебе підманює або пливеш морем, так от і рябить меланхолія в очах.

Мені не треба вірити в надприродне. Особливо зараз, коли наяву все гірше, ніж у кошмарних снах.

— Що, тут ми житимемо?
— Тут ми насолоджуватимемося життям.

Неділя – бліда, хвора тінь енергійної суботи. Неділя – день вимушеного відпочинку для людей, які зовсім до того не схильні.

Роль убогої жертви викликає в навколишньому світі агресію і неминуче притягує до них узурпаторів, приниження, насильство і біль. Страх руйнує їхню душу. Ще з дитинства я зазначила, що людей, які обирають пасивну роль іграшки в руках«недоброї долі», довкола дуже багато. Природа цю роль«не любить», рано чи пізно, виникне сила, що завдає«стражденному» удару, поки не змусить його збунтуватися і піднятися з колін, а якщо ні, вона  вивергає його з утроби життя, як нікчемний елемент.

Є приказка, що про мертвих треба говорити або добре, або нічого. На мою думку, це дурість. Щоправда, завжди залишається правдою. Якщо вже на те пішло, треба стримуватися, розмовляючи про живих. Їх можна образити – на відміну від мертвих.

Одна з найнеприємніших речей, із якими доводиться стикатися: ти робиш одну помилку — і десять тисяч людей кидають у тебе каміння.