Ніщо не виснажує тіло і душу людей так, як виснажують тужливі думи. І ослабли люди від дум...

У всякому лиху є межа, яка наводить народ у рух.

Подібно до дівчаток, які просто бажають закохатися, ми також – просто хотіли зробити якийсь фільм.

Хоч і солодкий азарт
відразу двом йти дорогам,
не можна однією колодою карт
грати і з дияволом і з Богом.

— Хлопчики, запрошую на чай із плюшками о восьмій вечора. Правда, плюшки черстві.
— Пожвавлювати померлих – наша спеціалізація. Будуть твої плюшки, як новенькі.
— Навіть уявити страшно!
- Чому?
— Живі плюшки, що звиваються в руках і впираються, просять їх не їсти і кричать не своїм голосом:«Ми всі помремо!» Брр…

Я думав, ніби шукаю кохання, поки одного прекрасного дня не зрозумів, що хочеться мені прямо протилежного — триматися від неї подалі.

Головне слово за старшим братом.

- Професоре, це правда, чи це у мене в голові?
- Звичайно, у тебе в голові, Гаррі. Ось тільки чому це не може бути правдою?

- Це він нам? Чи він нам хамить, чи він з нас жартує. А якщо жартує?
— Просто заріжемо жартівника!
— А як хамит?
- Заріжемо напевно!

- Сьогодні чудова погода, Холлі. Чому б тобі не пройти? Подихаєш свіжим повітрям.
- Ну так, мабуть. — Знову вона  про свіже повітря, ніби він панацея від усіх її бід.